Родина Косачів в Київському Політехнічному Інституті (початок ХХ ст.)
Київський політехнічний інститут відомий не тільки тим, що у його стінах навчалося багато видатних вчених, інженерів, конструкторів. Розпочинали тут свій життєвий шлях і люди, які стали в майбутньому письменниками, художниками, музикантами. Менш відомо про те, що в КПІ навчалися і родичі знаменитих особистостей.
Так, на початку ХХ ст. на сільськогосподарському відділенні КПІ навчалися молодші брат і сестра видатної української письменниці, перекладачки та культурної діячки, найвідомішої жінки давньої та сучасної України – Лесі Українки (Лариси
Петрівни Косач). Український громадський діяч та інженер-агроном Микола Петрович Косач (1884-1937) останнім з великої родини Косачів доживав в родинному маєтку в Колодяжному (Волинська губернія), зберігаючи славетні традиції культурного осередку українства. Українська мемуаристка, викладачка, перекладачка, агрономка, член-кореспондентка Української вільної академії наук, діячка ОУН Ізидора Петрівна Косач-Борисова (1888-1980) була однією з перших жінок-вільнослухачок у КПІ, в якому потім і працювала; зазнавши репресій, і активно працювала в українській громаді за кордоном.
Про життєві долі двох політехніків, обставини і умови їх навчання в КПІ розповідається в тематичній лекції «Родина Косачів в Київському політехнічному інституті (початок ХХ ст.)» для учнів і студентів, а також всіх, хто цікавиться українською історією та культурою.
Донорство крові: історія і сучасність, вигадки і реальність, користь і допомога
«Донор може подарувати ще один день народження, ще одну ніч під зірками, ще одне побачення, ще одну хвилину сміху, ще одну розмову з близькою людиною, ще один шанс…» (с)
Кожний донор, який здає кров, робить свій безцінний внесок у порятунок людських життів. Донорська кров є життєво необхідною. Особливо важливо це зараз, під час війни. Кожен на своєму місці може зробити свій внесок у нашу Перемогу (c).
Про історію донорства крові від античних часів до сучасності, способи переливання крові в різні історичні періоди, відкриття груп крові, сучасний стан донорства в Україні і Світі, користь здачі крові для донора, розвінчування пов’язаних з донорством вигадок, а також власний досвід Почесного донора України розповідається в тематичній лекції «Донорство крові: історія і сучасність, вигадки і реальність, користь і допомога.»
Технічні музеї в Київському Політехнічному Інституті в ХХ столітті
Сама назва «політехнічний» вказує на охоплення широкого різноманіття технічних фахів, часто дуже молодих, які лише зароджуються. Тому створення власних «музеїв» стає невід’ємною складовою навчального процесу. Саме так ця історія починалася від часів заснування КПІ – і на сьогоднішній день нам відомо про діяльність 10-ти музеїв у структурі КПІ в ХХ столітті. Вони знайомили з різними напрямками історії науки, техніки та технологій, зокрема сільського господарства, інженерної справи, авіації тощо.
Державний політехнічний музей імені Бориса Патона став наступним етапом університетського музейництва – орієнтованим не лише на освітні потреби студентства, а і на просвітництво в широких колах.
Про експозиції, персоналії та принципи створення і діяльності усіх цих музеїв в історії КПІ запрошуємо дізнатися на лекції «Технічні музеї в Київському політехнічному інституті в ХХ столітті».
Космічна програма КПІ: історія і сучасність (1970-ті – 2020-ті роки)
Одним з головних векторів розвитку КПІ є його космічна програма зі створення мікро- і наносупутників для вивчення космосу, функціонування лабораторій для тестування розробок, співпраця з конструкторськими бюро «Південне», а також участь у європейських програмах «Горизонт 2020» і «Горизонт Європа».
Про витоки науково-освітнього напряму «КПІ і Космос» з 1950-х років, розробки науковцями-політехніками унікального обладнання для космічної техніки в 1970-1980-ті роки, участь КПІ в міжнародних космічних проєктах – від супутників зв’язку до мобільного астероїдного поверхневого розвідника в 2010-х роках, а також малих штучних супутників Землі – наносупутників – в форматі CubeSat, і підготовку в КПІ з аерокосмічних технологій у 1990-2020-х роках, – розповідається в тематичній лекції «Космічна програма КПІ: історія і сучасність (1970-ті – 2020-ті роки)».
Один експонат у фокусі уваги. Венера-4. Що? Чому? Навіщо? Що змінило?
Джерелом натхнення для цієї лекції-розмови став дослідницький зонд “Венера-4”, експонований у відділі історії авіації та космонавтики нашого музею. Це єдиний на теренах України артефакт – частина програми дослідження планети Венери. Венера є другою планетою від Сонця та найяскравішим об’єктом на небі після Місяця. Планету було названо на честь римської богині кохання та краси. І це єдиний випадок в назвах планет, коли йдеться саме про богиню (жінку), а не бога (чоловіка). Якщо міфологічна Венера надихала (і надихає) митців, ось вже понад 2000 років, то астрономічна Венера надихала (і надихає) дослідників, щонайменше з XVII ст. 1610 року Галілей помітив і зафіксував у Венери фази, схожі на фази Місяця.
У ХХ ст. в часи “холодної війни” Венера (на пару з Марсом) стали частиною “космічних перегонів”, важливою складовою геополітичного статусу супердержави. 1960-х років і США, і СРСР намагалися досліджувати обидві планети, але згодом розподілили фокус.
Чому склалося саме так? Чим цікава саме “Венера-4”? Як пов’язана з Києвом? Навіщо цікавитися нам сучасним тими вже дещо задавненими дослідженнями та їх контекстом? Над цими та іншими питаннями пропонуємо разом поміркувати в рамках цієї лекції-бесіди.
Оскільки завжди прагнемо вікової інклюзії в наших послугах, то наймолодшим відвідувачам-слухачам пропонуємо розмалювати як міфологічну, так і астрономічну Венеру, а ще і космотехнічну також.
Тривалість: 45 хв; Вік учасників: від 10 років; Кількість учасників: без обмежень
Роль парасолькових видів в екосистемі планети та застосування новітніх техніки та технологій задля збереження біорізноманіття (на прикладі тигрів)
Які сенси нам в Україні перейматися проблемами виживання цього виду великих диких кішок? Авторка цієї лекції пропонує віднайти їх на рівні екології, економіки, політики, мистецтва, техніки та технологій. Мета цього дня – привернути увагу до загроз, які стоять перед тиграми, і підтримати зусилля зі збереження цих унікальних хижаків. У дикій природі залишилось близько 4000 тигрів. За останні сто років їх кількість скоротилась на 95% через втрату середовища існування та браконьєрство. На сьогоднішній день з відомих дев’яти підвидів тигрів збереглися лише шість: амурський тигр, тигр бенгальський, малайський, суматранський, індокитайський і південнокитайський тигр. Ініціатива Міжнародного дня тигра належить 13 державам, де смугасті хижаки ще живуть в дикій природі.
В ході цієї лекції:
- пригадаємо деякі факти, які спонукали людство в усі часи захоплюватися цими великими дикими кішками;
- познайомимося з цікавими мистецькими творами, натхненними тиграми;
- усвідомимо їх роль “парасолькового виду” в екосистемі, а також їх внесок в економіку країн, де їх популяція більша за інших;
- дізнаємося про застосування технічних та технологічних рішень для збереження тигра як дикого виду;
- поміркуємо над можливостями для України.
Наймолодші учасники зможуть помалювати тигрів в той же час, як старші братимуть участь в розмові.
Тривалість: 45 хв; Вік та кількість учасників не обмежені