Державний політехнічний музей

Наприкінці дев'ятнадцятого століття в Російській Імперії, до складу якої на той час входила Україна, прискореними темпами почала розвиватись залізнича мережа, вугільна, машинобудівна, легка, харчова промисловість та сільське господарство. У 1896 році в країні існувало всього 12 вищих технічних шкіл, де готували 5497 майбутніх інженерів. Така кількість спеціалістів не задовольняла зростаючі потреби промисловості. А на Україні тільки Харківський технологічний інститут готував інженерні кадри - всього 669 чоловік.

Головний корпус КПІ (XIX ст.)
Головний корпус КПІ (XIX ст.)

Саме життя висунуло ідею про створення нового вищого технічного навчального закладу в Києві, адміністративному і торговому центрі з розвиненою мережею шосейних, водних та залізничних шляхів, розвиненою харчовою й легкою промисловістю, значною кількістю вчених та спеціалістів.

Поздоровлення зі створенням інституту
Поздоровлення зі створенням інституту

Рішення про заснування в Києві Політехнічного інституту з механічним, інженерним, хімічним та агрономічним відділенням було прийнято 25 листопада 1896 року на приватній нараді, яка відбулася в будинку Л. Бродського з участю представників міської влади, адміністрації Південної залізниці, інженерів та промисловців.

Для розв'язання організаційних питань розпорядженням директора департаменту мануфактур і торгівлі Міністерства Фінансів створено спеціальний комітет, який очолив генерал-губернатор Південно-Західного краю граф О. Ігнатьєв. Необхідна сума для будівництва інституту була зібрана за рахунок приватних пожертвувань, складала 703 тисячі карбованців.

Був оголошений конкурс на кращий проект, який виграв архітектор І. Кітнер. Оскільки він жив у Санкт-Петербурзі і не мав змоги безпосередньо керувати ходом робіт, роботи очолив архітектор О. Кобелєв. Для будівництва інституту міська влада виділила декілька участків. Після ретельного ознайомлення була вибрана ділянка вздовж Брест-Литовського шосе площею 38 десятин. Були побудовані:

  • головний корпус - інженерне, механічне та агрономічне відділення, канцелярія та науково-технічна бібліотека;
  • хімічний корпус - хімічне відділення;
  • механічні майстерні з центральною електростанцією для освітлення всіх будівель і опалення головного корпусу;
  • будівлі дослідного поля, двір для худоби, сільськогосподарьску ферма та сад;
  • житло для професорів і лаборантів - 2 будівлі;
  • студентська їдальня.
  • Першим директором КПІ був призначений Віктор Кирпичов, як фахівець в області організації і створення вищих навчальних закладів. Велику допомогу в створенні КПІ, в його організації надали такі корифеї такі як М. Жуковський, А. Ковалевський, Д. Менделєєв, К. Тімірязєв. На викладацьку роботу з Москви, Харькова, Казані, Петербурга та Києва були запрошені видатні вчені та педагоги, серед яких були О. Динник, В. Єрмаков, Є. Патон.

    Викладачі інституту
    Викладачі інституту

    В червні 1898 року був оголошений набір перших студентів. На 330 місць було подано 1100 заяв, зарахували 360 осіб. Перший випуск студентів відбувся в 1903 році, диплом отримало всього 93 випускника. Цьому було ряд причин: навчатись було дуже важко, обов'язково необхідно було вносити оплату за навчання, розгортались революційні події.

    Студентський квиток<br>(з архіву Козаченка С.В.)
    Студентський квиток
    (з архіву Козаченка С.В.)

    Першими деканами були професор Костянтин Зворикін (механічний і за сумісництвом інженерний факультет), Михайло Коновалов (хімічний факультет), Микола Чирвінський (агрономічній факультет).

    У підготовці висококваліфікованих спеціалістів велику роль відіграли ряд наукових шкіл: школа механіків та математиків на механічному факультеті, школа з теорії міцності, з гідравліки, з авіабудування, мостобудування та інші. Значну роль у підготовці мали науково-технічні гуртки, які сприяли поглибленню лекційного матеріалу, там також відбувалося знайомство з рівнем розвитку промисловості.

    Високу оцінку спеціалістам першого випуску дав голова екзаменаційної комісії Дмитро Менделєєв, він наголошував на тому, що крім теоретичних знань, студенти КПІ набувають ще й практичних навичок.

    Інститут зростав і поповнювався матеріальною базою до 1941 року. В 1941 році інститут було евакуйовано до Ташкенту. Під час окупації будівлі КПІ, в яких знаходився німецький шпиталь, зазнали бомбардування, було розгромлене енергокрило 1 корпусу. Навчання було відновлено в 1944 році. Почалося відновлення інституту - половини загальної площі навчальних приміщень. На кафедрах відновлювалась і розширювалися навчально-лабораторна база.

    За більш ніж сторічний період існування назва інституту змінювалась декілька разів:

    1898 - Київський політехнічний інститут Імператора Олександра ІІ
    1918 - Київський політехнічний інститут
    1923 - Київський політехнічний інститут імені Х.Г.Раковського
    1928 - Київський політехнічний інститут
    1930 - Iнститут реорганізовано в 4 окремих заклади
    1934 - Київський індустріальний інститут імені П.П.Постишева
    1938 - Київський індустріальний інститут
    1944 - Київський політехнічний інститут
    1968 - Київський політехнічний інститут імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції
    1992 - Київський політехнічний інститут
    1995 - Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут"

    За всю історію існування наш вуз очолювало 24 ректори. Першим був Віктор Львович Кирпичов, фахівець з опору матеріалів. Сьогодні КПІ очолює академік, фахівець з системного аналізу та математичного моделювання Михайло Згуровський.

    Годістю нашого інститут є те, що тут навчався видатний конструктор літаків - Ігор Сікорський. В КПІ з 1924 по 1926 роки навчався видатний конструктор ракетно-космічних систем - Сергій Корольов.

    На базі КПІ, завдяки видатним вченим, було створено 9 Академічних інститутів - Інститут хімії, Інститут механіки, Інститут електрозварювання, Інститут технічної теплофізики, Інститут прикладного системного аналізу та інші. Також колискою КПІ стали вищі навчальні заклади. Спочатку це були філіали, а потім стали самостійними вузами, як в Києві, так і в таких містах як Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Вінниця, Черкаси, Житомир, Чернігов.